Меню Закрыть

Історія

 

Міжнародний рух Червоного Хреста має своє глибоке історичне коріння. Ідея створення Червоного Хреста зародилася серед жахів і страждань війни як вираз співчуття і милосердя до її жертви, прагнення поліпшити їх долю.

24 червня 1859 року поблизу селища Сольферіно на півночі Італії, зійшлися дві армії: французька і австрійська. Бій продовжувався близько 16 годин після чого на полі бою покинутими залишилось 40 тисяч битих і поранених.

Увечері після бою Анрі Дюнан, молодий швейцарець, прибув до Сольферіно з місією не пов’язаною з битвою. Його справи зазнали невдачі і він думав, що французький імператор зможе йому допомогти, а знаючи що війна приведе імператора до цього місця він сподівався зустрітися з ним. Дюнан на власні очі  побачив наслідки бою. Він згадував що спокій ночі було порушено зойками і стонами поранених. Вони просили про

Анрі Дюнан

допомогу. Коли зійшло сонце було видно, що поле бою покривали тіла людей і коней. Бідні поранені були жахливо бліді і виснажені. Деякі з них  хто мав глибокі поранення з ознаками інфекції, божеволіли від страждання, вони просили звільнити їх від таких мук. Все більше відчувалася нестача води, канави висохли, і солдати мали лише забруднену та солону воду.

 

Блукаючи серед поранених солдатів, які просили води Дюнан зрозумів як мало уваги їм приділяється. Зібравши групу місцевих жінок він організував їх у команду щоб роздавати пораненим їжу і воду. Залучив їх мити криваві так покриті паразитами тіла, щоб рани загоїлися. Він організував примітивну польову лікарню при церкві, зібрав полотно для перев’язок і купив продукти та медикаменти в сусідніх містах. Анрі Дюнан наказав маленьким хлопчикам відрами носити воду. Він привернув увагу випадкових перехожих, журналіста, графа, виробника шоколаду, і невдовзі ці люди перев’язували рани, носили воду, писали прощальні листи сім’ям людей, які вмирали. Усі помічники за якими Дюнан спостерігав забули про національність людей яких вони доглядали , вони тепер були усі брати.

Дюнан наштовхнувся на 20-літнього капрала який отримав кулю у лівий бік і знав, що незабаром помре від ран. Він дав молодому чоловіку води той подякував і зі сльозами на очах сказав: «О, сер, якби ви могли написати моєму батьку і заспокоїти мою матір». Дюнан написав його батькам. Це була єдина звістка, яку вони одержали від сина.

Фактично особисті бізнесові справи Дюнана потерпіли крах. Йому в той день не вдалося побачитися з імператором

Повернувшись до Швейцарії, Дюнан не зміг забути побачений жах. Тоді в 1862 році він вирішує написати книгу «Спогади про Сольферіно», в якій описав побачене і висловив просту позицію: «хіба не можна у мирний і спокійний час створити організації, в які ввійшли б висококваліфіковані добровольці для надання допомоги і догляду за пораненими у воєнні часи?». Він запропонував також сформулювати: «..міжнародний принцип, договірний і узаконений, який після його схвалення і ратифікації став би основою діяльності товариств з надання допомоги пораненим у різних країнах..»

Ця друга позиція започаткувала сучасне міжнародне гуманітарне право, першим конкретним вираженням якого стала Женевська конвенція 1864 року.

Книга Дюнана справила приголомшливе враження на європейську громадськість. Вперше прилюдно було заявлено, що висока смертність на війні – зло, з яким необхідно боротися.

Анрі Дюнана підтримали четверо його друзів: президент «Женевського благодійного товариства заохочення суспільного блага» – Густав Муаньє, генерал Г. Дюрф, Г. Муаньє, лікар Луї Апіа і Теодор Монуар. Разом вони створили Міжнародний Комітет допомоги пораненим – майбутній Міжнародний Комітет Червоного Хреста.